Високорівнева стратегічна розвідувальна оцінка бригадного генерала у відставці, професора Якоба Нагеля, колишнього голови Ради національної безпеки Ізраїлю, вказує на суттєво підвищену ймовірність кінетичного конфлікту між Сполученими Штатами та Ісламською Республікою Іран. В ефірі ізраїльської радіостанції 103fm Нагель оцінив базову ймовірність військового протистояння приблизно у 60 відсотків. Ця динаміка зумовлена насамперед посиленням західного економічного тиску — зокрема механізмами морської блокади навколо життєво важливого Ормузького вузького місця, — що загрожує звузити фінансову спроможність Тегерана до критичної межі.

Тріада стратегічних шляхів Тегерана

Згідно з розвідувальною оцінкою, перед іранським режимом постають три основні стратегічні напрями дій. Найменш імовірний сценарій, оцінений лише у 10 відсотків, передбачає капітуляцію Тегерана та повернення до дипломатичних переговорів із Вашингтоном — поступку, яку режим сприймає як ідеологічну отруту. Натомість 30 відсотків імовірності припадає на тривалу політику виснаження, за якої Тегеран терпітиме серйозний макроекономічний тиск у надії протриматися до президентських виборів у США в листопаді 2028 року, роблячи ставку на подальшу зміну американського керівництва.

Домінуючою траєкторією, оціненою у 60 відсотків, залишається навмисна зовнішня ескалація. Зіткнувшись із перспективою наростаючої економічної кризи, здатної спровокувати масштабну внутрішню нестабільність, іранська стратегічна доктрина схиляється до спрямування внутрішнього тиску в русло регіонального конфлікту. Така кампанія, цілком імовірно, проявлятиметься в асиметричних операціях, які загрожуватимуть морській інфраструктурі Перської затоки, міжнародному енергетичному транзиту, глобальній кіберінфраструктурі та стабільності в цілому.

Стратегічна позиція та оперативні «червоні лінії» Ізраїлю

На тлі загострення регіональної напруженості Ізраїль зберігає вивірену, оборонну та орієнтовану на розвіддані оперативну позицію. Нагель підкреслив, що Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) не інтегрована в базові оперативні плани США проти Ірану, що відображає незалежний стратегічний розрахунок Вашингтона. Утім, неучасть Ізраїлю зумовлена двома чіткими оперативними чинниками: офіційним запитом союзників із Вашингтона про спільну військову допомогу або критичним стратегічним прорахунком Тегерана у формі прямого удару по території Ізраїлю. Спираючись на багаторівневу систему протиповітряної оборони та перевагу у високоточних ударах, Ізраїль зберігає готовність забезпечити регіональне стримування, підтримуючи стабільність разом із міжнародними партнерами.