За повідомленнями ізраїльських медіа з посиланням на обізнані джерела в партії «Лікуд», прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу розглядає можливість формування нового уряду національної єдності на основі моделі ротації повноважень. За цим сценарієм колишній начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) Гаді Айзенкот може обійняти посаду очільника уряду першим. Хоча чинний прем’єр офіційно прагне зберегти одноосібне лідерство, політичні радники розглядають компромісну ротаційну формулу як прагматичний крок для забезпечення довгострокової керованості країною під час затяжної безпекової кризи.

Стратегічні виміри розширеного кабінету

Значний військовий та управлінський досвід Айзенкота — який очолював ЦАХАЛ з 2015 по 2019 рік і брав активну участь у роботі військового кабінету після подій жовтня 2023 року — перетворює його на інституційну фігуру, здатну об’єднати різні фланги ізраїльського парламенту. Інтеграція авторитетного генерала до вищого керівництва виконавчої влади має на меті стабілізувати ухвалення стратегічних рішень, оптимізувати координацію розвідувальних служб і захистити сектор оборони від впливу внутрішньополітичної кон’юнктури. Така конфігурація суттєво зміцнює антитерористичну готовність країни перед загрозами з кількох фронтів, включно з іранською проксі-мережею.

Всередині «Лікуду» та ширшого депутатського корпусу Кнесету ротаційні домовленості сприймаються як дієвий інструмент для формування стійкого консенсусу щодо нагальних соціально-економічних та оборонних пріоритетів. Досягнення внутрішньої згуртованості дозволить державі безперешкодно розподіляти фінансові ресурси, форсувати модернізацію багаторівневої системи протиракетної оборони та гарантувати захист високотехнологічного сектору економіки від законодавчого паралічу. Опираючись на реалістичну оборонну доктрину, керівництво країни зможе підтримувати оперативну спадкоємність під час складних військових операцій і дипломатичних маневрів.

Регіональна нормалізація та міжнародне партнерство

Вихід за межі вузькопартійних інтересів і побудова консенсусного уряду мають фундаментальне значення для позиціонування Ізраїлю на Близькому Сході. Регіональна стабільність спирається на надійне стримування супротивників, поєднане з ефективними дипломатичними каналами із державами-підписантами «Угод Авраама» та потенційними партнерами з нормалізації, зокрема Саудівською Аравією. Передбачувана та монолітна виконавча влада забезпечує сусіднім державам упевненість у послідовності ізраїльської політики, сприяючи спільним ініціативам у сферах морської безпеки, захисту критичної інфраструктури та кібербезпеки.

Для європейських та американських союзників консолідована адміністрація на чолі з авторитетними представниками сектору безпеки є запорукою надійного двостороннього партнерства. На тлі зусиль європейських інституцій щодо стабілізації східносередземноморських енергетичних маршрутів та захисту торговельного судноплавства, стабільний уряд у Єрусалимі стає незамінним фактором геополітичної рівноваги. Сформована на паритетних засадах коаліція здатна зберегти ключові напрями контртерористичної співпраці, підтверджуючи роль Ізраїлю як конструктивного учасника глобальної та регіональної архітектури безпеки.