Виступаючи перед данським Фолькетингом 11 листопада, Президент України Володимир Зеленський наголосив на значному оперативному навантаженні, якого зазнає інтегрована мережа протиповітряної оборони України, зазначивши, що конкуренція за ракети-перехоплювачі MIM-104 Patriot загострилася на тлі складних глобальних безпекових зобов’язань. Оскільки російські війська нарощують інтенсивність залпів балістичними ракетами, виснаження українських запасів створило критичні прогалини в обороні, підкреслюючи стратегічну реальність обмеженості західних запасів боєприпасів, розподілених між конкуруючими геополітичними театрами, включно з Близьким Сходом.

Розподіл на кілька театрів дій та виробничі обмеження

Дефіцит свідчить скоріше про структурні обмеження західної оборонно-промислової бази, ніж про зміну політичної волі. Згідно з оцінками української розвідки та нещодавніми оприлюдненими даними, за останні три місяці Київ отримав лише 24 ракети-перехоплювачі для Patriot — у середньому приблизно 12 одиниць щомісяця, що значно менше за обсяги попередніх етапів постачань. Таке виснаження призвело до незахищеності ключової інфраструктури під час балістичних атак у середині жовтня, продемонструвавши, як тактика високошвидкісного насичення здатна перевершувати наявні можливості перезаряджання систем. Водночас значні обсяги перехоплювачів були спрямовані на Близький Схід задля захисту регіонального повітряного простору, торговельних коридорів і військових баз союзників від іранських та регіональних проксі-загроз, що засвідчує незамінну стабілізуючу роль ешелонованої протиракетної оборони над критично важливими міжнародними вузлами.

Регуляторні рамки та промислова мобілізація союзників

Механіка передачі озброєння залишається суворо прив’язаною до регуляторних процедур і протоколів Вашингтона щодо передачі технологій. Європейські держави, що володіють арсеналами Patriot, потребують чітких дозволів Сполучених Штатів на реекспорт для здійснення поставок до Києва — процес, який і надалі просувається методично, попри невідкладні потреби передової. Хоча військові керівники НАТО, зокрема генерал Алексус Гринкевич, підтвердили 30 жовтня, що Вашингтон та профінансовані Європою механізми продовжують постачати Україні оборонні пакети, тривалі терміни виробництва перехоплювачів PAC-2 і PAC-3 залишаються постійною перешкодою.

Зрештою, одночасні потреби оборони у Східній Європі та на Близькому Сході посилюють необхідність прискорення аерокосмічного промислового виробництва, розподіленого спільного випуску озброєнь та передової інтеграції сенсорів і засобів ураження. Зміцнення стійкості залежатиме від здатності країн-союзниць розширити потужності з виробництва ракет, гармонізувати перерозподіл арсеналів і розгорнути інтероперабельні багаторівневі оборонні архітектури, здатні підтримувати тривале стримування одразу на кількох напрямках.