Військові планувальники у Вашингтоні продовжують вдосконалювати оперативні плани на випадок виникнення потенційних загроз безпеці з боку Тегерана. Під час стратегічних дискусій оцінюється доцільність застосування важких звичайних боєприпасів, зокрема GBU-43/B Massive Ordnance Air Blast (MOAB). Демонструючи рішучу військову позицію та стратегічне стримування, аналітики розвідки водночас наголошують на необхідності точного відповідності спеціалізованих систем озброєння конкретним типам укріплених цілей на театрі воєнних дій.
Оперативна динаміка та ураження підземних об’єктів
Боєприпас GBU-43/B, який у 2017 році був застосований проти укріплених тунельних комплексів терористів в Афганістані, забезпечує колосальний радіус ураження на поверхні та потужний психологічний ефект. Однак, за оцінками оборонної розвідки, для нейтралізації глибоко розташованої іранської ядерної та командної інфраструктури потрібні висококінетичні високоточні протибункерні боєприпаси, а не зброя повітряного вибуху. Тому оперативна стратегія зосереджена на калібруванні варіантів ударів для надійного знищення підземних об’єктів із одночасним мінімізуванням можливих супутніх втрат серед цивільного населення.
Регіональний баланс та синергія стримування союзників
Окрім тактичного виконання, демонстрація потужних звичайних озброєнь слугує важливим інструментом силової дипломатії та стратегічних переговорів. Оборонна інтеграція союзників — яка поєднує передові мережі раннього попередження, сучасні системи протиповітряної оборони та можливості високоточного наведення — залишається наріжним каменем для збереження регіональної стабільності, захисту критично важливих морських енергетичних коридорів та протидії розповсюдженню зброї під егідою держави на Близькому Сході.